Домрачев Володимир Миколайович навчався в московському фізико-технічному інституті, отримав диплом інженера-фізика за спеціальністю «Системи автоматичного управління». Працював на різних посадах у відділі цифрових автоматів Інституту кібернетики АН УРСР, Національному банку України, Державному університеті інформаційно-комунікаційних технологій, Державній навчально-науковій установі «Академія фінансового управління». З березня 2017 року – доцент кафедри прикладних інформаційних систем Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Володимир Миколайович ‒ кандидат технічних наук за спеціальністю 01.01.09 – «Математична кібернетика», дисертація написана на тему «Дослідження властивостей програм інструментами λ-числення».
Є автором більше 230 наукових праць, серед яких 5 монографій, 10 навчальних посібників, 1 підручник, 73 статей у фахових виданнях України.
Доцент В.М. Домрачев неодноразово брав участь у виставках, форумах, де представляв численні напрацювання у різних галузях промисловості, зокрема:
- у Міжнародному оборонному інвестиційному форумі, присвяченому розвитку оборонної промисловості України;
- у XVІІ Міжнародній спеціалізованій виставці «Зброя та безпека» 2021»;
- у 33 Міжнародній агропромисловій виставці Agro 2021;
- у науково-практичних семінарах з проблематики використання нейронних мереж в аграрному бізнесі.
«Про Володимира Миколайовича Домрачева я чув багато позитивних відгуків, але познайомитися нам довелося достатньо пізно – у 2019 році. Перші мої враження про цю людину – позитивний, енергійний, «легкий на підйом», неймовірно ініціативний і абсолютно безкорисливий. Будь-який напрямок діяльності, будь-яку ініціативу легко підхоплював і тут же брався її реалізовувати.
Коли описуєш людину, особливо неординарну, видатну, словесні характеристики видаються здебільшого банальними. Разом з тим, у нашому арсеналі не так багато засобів виявити увагу один до одного та передати своє ставлення до представників нашого оточення.
Володимир Миколайович нерідко ділився своїми спогадами і наводив приклади зі свого життєвого та трудового досвіду. Як працював у свої молоді роки у відділі академіка Віктора Глушкова і часто спілкувався з ним. Пізніше він працював також у Національному банку України і згадував епізоди своєї співпраці з майбутнім Президентом України Віктором Ющенком.
Закономірно, що така людина мала широкий спектр знайомих та друзів – зі свого «попереднього життя». Причому, він завжди намагався об’єднати свої знайомства – і перш за все на користь факультету. Це свідчить про те, що людина собі не зраджувала, і продовжувала підтримувати добрі стосунки з колегами, які трапилися на її життєвому шляху. Це означає, що цю особистість поважали скрізь, і цю взаємну повагу вона пронесла через все своє життя.
Для Володимира Миколайовича не існувало поняття неробочого часу або вихідних. Незалежно від часу доби, він завжди був привітний, бадьорий, чуйний. Ніколи не ображався, хоча наші палкі наукові дискусії нерідко доходили до високого градусу напруження.
Володимир Миколайович залишив по собі добру і світлу пам’ять».
«Володимир Миколайович був завжди повний різних ідей, планів та ентузіазму! Він постійно діяв, придумував щось нове, щось організовував…і заряджав усіх інших своєю цією енергією і активністю. В нього було багато цікавих друзів. Так, у свій час він познайомив нас з Вірою Глушковою, з Олександром Зозулею, керівником групи технічних експертів компанії “Сингента”. Я яскраво пам’ятаю, як ми разом з Володимиром Миколайовичем і студентами їздили на польові агрономічні дослідження, знайомилися з азами агрономії, запускали дрони…це був незабутній день…
Володимир Миколайович завжди приходив до нас з шоколадкою…мабуть, жодного разу не було, щоб він її з собою не взяв).
Пам’ятаю, як був дуже сильний дощ, а Володимир Миколайович десь знайшов мені на факультеті парасольку і я змогла поїхати додому… Не віриться, що його немає серед нас…багато чого гарного він би міг ще зробити…».
«Той чорний день, 24 лютого 2022 року, кожен з нас ще довго, якщо не все життя, буде згадувати і, згадуючи, переживати ту кожну ранкову хвилину. Повномасштабне російське вторгнення принесло на нашу Батьківщину біль і розпач та нерозуміння того, що таке може статись у 21 столітті. У цей день раптово помер наш колега і друг Володимир Миколайович Домрачев, про що ми дізнались вже значно пізніше. Він вранці вирішив їхати на факультет. Навколо горіли будинки, чути було вибухи, територія обстрілювалась. Від хвилювання і переживань серце Володимира Миколайовича зупинилось. Війна забрала ще одне життя…
Останні п’ять років доцент Домрачев В.М. працював на факультеті інформаційних технологій. Запам’ятався насамперед тим, що був справжнім патріотом України, патріотом не на словах. Він прагнув робити все для того, щоб країна розвивалась, розвивався Університет і наш факультет. Організовував зустрічі з провідними науковцями та підприємцями, «втягував» у дослідницьку роботу викладачів і студентів, проводив шаленої інтенсивності популяризаційні заходи. На факультеті він став справжнім двигуном змін та розвитку.
Кажуть, що немає незамінних людей. Це неправда. Ми сьогодні гостро відчуваємо Вашу відсутність, Володимире Миколайовичу. Доброти в світі стало менше…».
